№1 (2013)


Проаналізовано склад ексикатів, представлених у колекції Й.К. Пачоського 86 примірниками, що належать до 80 видів з 14 різновидами з 57 (58) родів та 26 (27) родин, які зібрані у 1892-1909 рр. Усі рослини характеризують флору Польщі (у межах того часу) і Бессарабії. Проаналізовано систематичний спектр, місця збору рослин, вказано колекторів, що приймали участь у зборах. Вказано рідкісні та зникаючі види рослин.

Ключові слова:
MSUD, гербарій, ексикати, Й.К. Пачоський, колекція
Досліджено видовий склад степових рослин (85 видів) та їхнє поширення в різних типах техногенних екосистем на Південному Сході України. При вивченні в екотопах відвалу вугільної шахти популяційної структури степового едифікатору Festuca valesiaca Gaudin. встановлено віковий спектр і щільність, що наближені до цих показників його популяцій за умов місцезростань з помірним випасом. Проведена інвентаризація та біологічна паспортизація видового складу та аналіз розповсюдження степових рослин природної флори у техногенних екосистемах надає можливість виявити асортимент стійких, меліоративних, декоративних та інших видів, котрі можна розмножувати на урбанізованих та техногенних територіях. Запропоновано шляхи оптимізації техногенних, урбанізованих територій та проммайданчиків підприємств з допомогою степових видів рослин природної флори з урахуванням їхнього біоекологічного потенціалу та толерантності до антропогенного фактору.

Ключові слова:
Південний Схід України, проммайданчики, слова: степові рослини, техногенні екосистеми, урбанізовані території
Досліджені морфологічні особливості 19 видів секції Medium D.C. роду Сampanula флори України. Встановлені спільні для всіх досліджених видів ознаки (розкриття коробочок поблизу їх основи чи середини), а також специфичні (куляста або оберненояйцеподібна форма коробочок, прямостоячі або пониклі плодоніжки, густе, розсіяне опушення з жорстких, м’яких волосків або його відсутність).

Ключові слова:
види роду Campanula, плоди, секція Medium D.C., флора України
На основі гербарних даних, літературних джерел та власних польових досліджень встановлено видовий склад флори судинних рослин боліт Середнього Придністров’я, що нараховує 128 видів, які належать до 2 відділів, 3 класів, 34 родин та 65 родів. При проведені структурно-порівняльного аналізу виявлені деякі відмінності в порівнянні з перезволоженими територіями Західного Поділля, Східної Галичини та Лісостепу в цілому.  Систематична структура флори досліджуваних боліт є типовою для флор Голарктики. Аналіз географічної структури показав,  що серед вищих судинних рослин  кількісно переважають плюризональні,  євразійські, евриокеанічні види, що пов’язано з особливостями рельєфу досліджуваної території. Біоморфологічний та екологічний аналізи довели перевагу видів, що є характерними для такого типу середовища.

Ключові слова:
болото, Середнє Придністров’я, структурно-порівняльний аналіз, флора
Cпонтанна флора північного Причорномор’я нараховує 2025 видів і 59 підвидів судинних рослин, які відносяться до 697 родів 143 родин і 5 відділів. За рівнем флористичного багатства досліджувана флора займає досить високе становище серед подібних за площею флор Східної Європи та складає 44,6% спонтанної флори судинних рослин України. Високий рівень флористичного багатства території дослідження визначається багаторівневою диференціацією території Північного Причорномор’я та супутнім їй екотонним ефектом. Зростанню флористичного багатства на цьому етапі трансформації сприяє також господарська діяльність людини, оскільки процес збагачення флори антропофітами значно випереджає зустрічний процес зникнення видів природної флори.

У статті наведено кількісну характеристику видового складу основних таксономічних одиниць, основні пропорції дослідженої флори (Liliopsida/Magnoliopsida; родів/видів; родин/родів/видів), видова насиченість спектрів провідних родин і родів, які, хоча в цілому і відповідають аналогічним показникам у флорах Голарктики, однак є ближчими до синантропних флор регіону.

Ключовим показником систематичної структури флори є спектр провідних родин і родів, який відображає головні властивості флори. У спектрі провідних родин домінують Asteraceae (257 видів; 12,8%), Poaceae (191; 9,5), Fabaceae (127; 6,3), Brassicaceae (124; 6,2), Caryophyllaceae (108; 5,4), Rosaceae (87; 4,3), Lamiaceae (76; 3,8), Apiaceae (69; 3,4), Cyperaceae (69; 3,4), Chenopodiaceae (68; 3,4). Найбільш поліморфними родами є Carex (33 види; 1,6%), Euphorbia (24; 1,2), Trifolium (23; 1,1), Centaurea (23; 1,1), Astragalus (23; 1,1), Galium (21; 1,0), Rosa (18; 0,9), Potentilla (18; 0,9), Veronica (17; 0,8), Dianthus (17; 0,8), Artemisia (17; 0,8).

Здійснений аналіз показав суттєву трансформацію систематичної структури внаслідок синантропізації флори, що проявляється в концентрації значної кількості видів у небагатьох родах і родинах, у зростанні ролі маловидових родів, у зміщенні спектрів провідних таксонів, зокрема підвищенні положення в спектрі Brassicaceae та Chenopodiaceae і родів Euphorbia, Veronica, у зростанні об’єму Poaceae та Asteraceae, натомість, помітна тенденція до зниження ролі внаслідок синантропізації родин Caryophyllaceae, Cyperaceae, Lamiaceae i Rosaceae.

Ключові слова:
Північне Причорномор’я, синантропізація, систематична структура, флора судинних рослин, флористичне багатство
Сто п'ятдесят видів грибів були виявлені нами на території відділення «Трьохізбенський степ» Луганського природного заповідника. З них 52 види є представниками відділу Ascomycota і 98 – Basidiomycota. Всі види зареєстровані на території заповідника вперше. Одинадцять видів вперше виявлені в Україні. Знахідки Perrotia cf. succina (W. Phillips) Dennis та Streptotinia caulophylli M.E. Elliott є новими для території Європи. Phaeosphaeria sp. зібрана на Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. ex Vorosch.) Klask., вірогідно є новим для науки видом. Для всіх таксономічно значущих знахідок наведені детальні морфологічні описи та ілюстрації.

Ключові слова:
Ascomycota, Basidiomycota, Perrotia, Phaeosphaeria, Streptotinia, нові знахідки, піщаний степ, поширення, різноманіття, Україна
Наводяться відомості щодо 5 нових для України видів ліхенофільних грибів: Homostegia piggotii (Berk. & Broome) P. Karst., Phoma ficuzzae Brackel, Sphaerellothecium parmeliae Diederich & Etayo, S. propinquellum (Nyl.) Cl. Roux & Triebel, Syzygospora bachmannii Diederich & M.S. Christ. та лишайника Xanthoparmelia mougeotii (Schaer.) Hale. Приведено місцезнаходження нових для Криму видів ліхенофільних грибів та лишайників Lichenoconium lecanorae (Jaap) D. Hawksw., Melanelia disjuncta (Erichsen) Essl.,  Lichenomphalia umbellifera (L.) Redhead, Lutzoni,  Moucalvo et Vilgalys.

Ключові слова:
Homostegia, Lichenomphalina, Melanelia, Sphaerellothecium, Syzygospora, Xanthoparmelia
Охарактеризовано стан вивчення та подано огляд сучасних класифікаційних систем мохової рослинності Західної та Центральної Європи. Наведена порівняльна характеристика основних класифікаційних схем Р. Маршталлера (2006) та А. Хюбшмана (1986). З’ясовано співвідношення вищих синтаксономічних категорій: класів, порядків обох класифікаційних схем. Подано стан класифікації мохової рослинності в країнах Східної Європи та прилеглих територій. Наведено результати класифікації мохової рослинності Лісостепу України, класифікаційна схема якої включає 9 класів, 13 порядків, 18 союзів, 36 асоціацій, 8 субасоціацій, 22 безрангові угруповання, а також 11 епігейних синузій. Уперше для науки подано 3 асоціації, 4 субасоціації та 14 безрангових угруповань.

Ключові слова:
асоціація, бріоугруповування, клас, порядок, синтаксон, союз
Флора мохів заказника «Гузенєєво» представлена 91 видом, 42 родами, 24 родинами, 9 порядками, що належать до 4 класів: Sphagnopsida, Polytrichopsida, Tetraphidopsida, Bryopsida. Для Amblystegium serpens відзначена варіація A. serpens var. juratzkanum. Провідну роль у складанні рослинних угруповань відіграють мохи порядку Hypnales, 39,4% від загального числа видів. На другому місці порядок Sphagnales – 22%, на третьому – Bryales і Dicranales, при відносній участі  13%. Найбільша видова різноманітність характерна для родин Sphagnaceae, Polytrichaceae, Dicranaceae, Amblystegiaceae, на частку яких припадає 49,4%.

Найбільша різноманітність мохів характерна для хвойно-дрібнолистяних лісів – 65. На другому місці болота і заболочені ліси – 48 видів. Вперше для Тюменської області відзначено Didimodon rigidulus і Sphagnum palustre, а також види, що зустрічаються вкрай рідко: Atrichum undulatum, Bryum argenteum, B. moravicum, Hygroamblystegium humile, Pohlia melanodon, Sphagnum majus. Більшість мохів відмічено на гнилій деревині – 57, на грунті – 51, на стовбурах дерев – 32. За відношенням до ступеня вологості субстрату мохи представлені 10 екологічними групами, серед яких домінують мезофіти – 38%, гігрофіти – 10,9%, мезогігрофіти – 9,8%. За відношенням до ступеня забезпечення субстрату елементами живлення з 9 екологічних груп найбільш яскраво представлені мезотрофи – 31,5%, мезоевтрофи – 17,4% і евтрофи – 12%.

Ключові слова:
бріофлора, екологічні фактори, заказник, мохи, рослинні угруповання, систематичний аналіз, Тюменська область
Дослідження проводились в Українських Карпатах та на прилеглих територіях протягом 2006 – 2012 рр. Були обстежені такі об’єкти природо-заповідного фонду Івано-Франківської області, як Карпатський національний природний парк, Галицький національний природний парк, національний природний парк «Гуцульщина», природний заповідник «Ґорґани». Виявлено 18 видів грибів з роду Amanita Pers. Дано систематичні, екологічні та фенологічні характеристики, а також поширення досліджуваних видів. Один вид, а саме Amanita lividopallescens (Secr. ex Boud.) Kühner & Romagn., виявлено вперше в Україні. До регіонально рідкісних можна віднести чотири види: Amanita ceciliae (Berk. & Broome) Bas, Amanita franchetii (Boud.) Fayod, Amanita regalis (Fr.) Michael та  Amanita strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Bertill. Один з видів (Amanita solitaria Bull.: (Fr.) Mer.) занесений до Червоної книги України. Загальна кількість видів роду Аmanita в Українських Карпатах на даний час складає 20 видів.

Ключові слова:
Amanita, Карпати, мікобіота, Україна